Горлиця

Горлиця

Став козаче коника у дворі
Стань, козаче-голубе, на поріг
Не гукай господаря, не гукай
Я дівчина-горлиця, сирота.
Поклонилась косами до землі:
Хліб і мед-горілочка на столі.
Ой, не йдіть у ніченьку, не ходи,
До світанку, голубе, пережди.

Мало ночі літньої до півнів,
А козак дівчиноньку полюбив.
Біля хати горлицю пригортав,
До зими вернутися обіцяв.

На снігу доріженька - добрий знак.
Гей, побрались горлиця і козак.
Де б козак не їздив не воював,
До своєї горлиці повертав.

Приспів:

До січі доріженька ,
До січі через гай.
Уночі ні місяця, ні свічі,
Так і знай
Ой дівчина - горлиця
До козака горнеться, зачекай.

2. Склав козак голівоньку в чужині.
За козацьким звичаєм на війні.
Та прибігли коники у дворі,
І сини, як соколи - на поріг.

Кличе за воротами батьків слід - 
Поклонились матері до землі.
Не роса на камені, як сльоза - 
Полетіла горлиця в небеса.

Приспів.
1-й куп.
Приспів.

Ой дівчина - горлиця
До козака горнеться, зачекай.