Думи мої, думи мої...

Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
Прилітайте, сизокрилі
Мої голуб'ята,
Із-за Дніпра широкого
У степ погуляти
З киргизами убогими.
Вони вже убогі,
Уже голі… Та на волі
Ще молятся богу.
Прилітайте ж, мої любі,
Тихими речами
Привітаю вас, як діток,
І заплачу з вами.

(Друга половина 1847
Орська кріпость)

Текст взят из книги
"ТАРАС ШЕВЧЕНКО ПОЕЗІЇ 1837-1861 (Киів 1989)"