Дозволь мені мати

Дозволь мені, мати.

Дозволь мені, мати, криницю копати, 
Чи прийдуть дівчата води набирати? 
Ой прийшли дівчата води набирати, 
А мою дівчину не пустила мати.

Дозволь мені, мати, корчму збудувати, 
Чи прийдуть дівчата пити та гуляти? 
Ой прийшли дівчата до корчми гуляти, 
А мою дівчину не пустила мати.

Дозволь мені, мати, на лавці лежати, 
Чи прийдуть дівчата тіло виряджати? 
Ой прийшли дівчата тіло виряджати, 
А мою дівчину не пустила мати.

- Іди, іди доню, іди, іди з хати,
Та не кажи, доню, що є в тебе мати.
Іди, іди, доню, іди, не барися.
Зі своїм миленьким навіки простися.

А тая дівчина на свій розум мала, 
Обняла козака та й поцілувала, 
Обняла козака та й поцілувала, 
Тому козаченьку вона проказала:

- Оце ж тії ніжки до мене ходили, 
Оце ж тії ручки гостинці носили, 
Оце ж тії брівки на мене моргали, 
Оце ж тії губки мене цілували.