Дум,дум.

Були,були на сонце сподівання,
Та раптом темна хмара надійшла,
І серце вкрило прохолод чекання,
І на душі поменьшало тепла,
Де пахкотіли трави-медоноси,
Запахло гірко духом полину,
Вже соловей не п`є досвітні роси,
Не будить в серці ніжності струну.
R=2 рази
А що знайдеш,а що забудеш,
Ніколи не вгадаєш,
Коли нема того що любиш,
То любиш те що маєш.
2
На самоті смиренні тим що маєм,
Ховаєм жаль за тим ,чого нема,
В  тумані мрій надію переймаєм,
І спокушаєм віру крадькома,
Не кожне серце знається в коханні,
Що нам дано-приймаємо як є,
І тим себе втішаємо в чеканні,
Що десь,комусь нас може не стає.
R-2 рази
Програш
R-2 рази