Яворина

Яворина.   Гіга Степан.
Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,
Наче крапля роси, наче крик журавля – тільки ми.
Я не вірив ніяк, що до мене прийде день останній,
І в жертовнім огні моє серце на попіл згорить.
Я ж так щедро кохав, я ж так вірив у зорі і очі.
І душею своєю я вас, як умів причащав,
Але видно господь мені краще життя напророчив,
І до себе забрав, щоб у райськім саду я співав.

     Приспів. (2р)
На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно в цьому і є та найважча провина моя.
     2.
Хай душа переселиться в дивний той рай потойбічний.
Де таких, як і я назліталася ціла сім”я.
Тільки нащо мені ті блаженства розкішні і вічні,
Як мені не всміхнеться донька сиротинка моя.
У далеких світах, якось раптом усе я покинув,
(Повінь) йде мені в душу сльозиною і чабрицем.
І додому, хоч променем сонця полину,
І легенько війду на твоїм Україна (лицем).

     Приспів.